сьогодні Людина Без Очей витяг нас у кафе. Воно було досить маленьким і з несмачною кавою, приносила котру товстонога барменоофіціантка, але не дивлячись на все це почував я себе доволі затишно. Товстонога активно спостерігала за нами.

- а у мене здається дівчина з'явилася, нарешті буде можливість піклуватися про когось.

Ведмедик в цей час почав дзюрить у кутку біля батареї. на що барменоофіціантка відреагувала страшним закляттям "от, блять, знову батарею прорвало". довелося трошки покричати на ведмедика, бо він би точно не зупинився на цьому і викинув би ще щось погірше. Доки жіночка підкладала якусь тару під батарею, Ведмедик підійшов до нашого столу.

- Слух, заспокоїшся може? бо це починає мене дратувати!
- Та вона ж все одно мене не бачить, тим паче батареї тут не найкращого сорту, їх би все одно прорвало коли якась парочка святкувала тут весілля. а так вважай що я добру справу зробив.
- теж мені Робін Гуд, мля.
- та забий ти. краще розкажи шо там за дівчина і нах вона тобі потрібна?
- та просто ви долбойбоби мене вже дістали
- ми одне єдине і навряд чи ти зможеш нас позбавиться. а вона буде черговою іграшкою для тебе. хоча ти мабуть і сам це розуміеш. а нам через тебе ніяких проблем не треба.
- особливо від тебе, я і не розраховував почути ще щось, егоістична плюшева потвора.
- твоє тіло та фізичні переваги, не роблять тебе кращим.
- ну і добре, час ще покаже. а зараз думаю вже час двігать до дому. засиділися ми тут. зараз дочекаемся доки вона понесе тазік у туалет і тихо звалим.
хоча могли б і заплатить


дивовижне спостиреження. хоча іноді це просто більше схоже на бред. але Плюшевий Ведмедик дійсно прав. чергова іграшка, чергові штучні емоціі, уважний погляд при незрозумілості та байдужесті до її слів. але саме потреба робить попит. мабуть час піти та випити замість того щоб писати все це думкове сміття. алкоголь прийми в свою сутність, час не іграшка а всього лише підступна математика основана на процессі народження життедіяльності.



UPD:
знову підглянув у щоденник "плюшевої потвори" і зрозумів що він не просто відображення мене, а ще й мабуть основа світопородження. ось що він написав
"
рахуйте номери у стовпчик. отак то і пропадають люди шукаючи рибу. накладай до повних країв інакше можуть бути пролеми" допис людини без очей "гра має бути виграшною, очі блакитними, хрести на спині, а ти маєш зварти Верту каву на ранок"

після довго чаювання ми з Ведмедиком, як правило куримо кальян. але цього разу, через неуважність Людини Без Очей, породилася відсутність спеціального тютюну. Розмова м'яко затягувала у свої слизько солоні руки, і пручатися їй я не бачив ніякого сенсу. тож протягнути початок довелося Ведмедику.

- ти знаєш коли я був маленьким, мати завжди давала мені кислих ягід після чаю.
- Брешеш. ти не був маленьким. ти одразу був таким як і зараз. І взагалі ти навіть не справжній ведмідь.
- ну і що, яка тобі різниця? я просто хочу щоб це було правдою. і воно стає правдою, якщо не істиною то просто правдою. навіть якщо і не для тебе або ще когось - то у моїй мікросистемі точно, а на все інше мені насрати. тож якщо хочеш просто зроби вигляд шо це правда, або заткнися і слухай брехню.
- навряд підміна інформації у мікросистемі одного плюшевого ведмежа щось змінить для мене, та і цікаво трошки.
- а потім ми довго мріяли (перебив Ведмедик) про те як поїдемо на далекі моря, і будемо збирати там кислі ягоди, ловити живу рибу котрої там так багато що не можливо порахувати. а по вечорах ходити провокувати сонце. і все було б по інакшому, а не так як зараз. слухай а чого хочеш ти від життя, у тебе ж мають бути якісь псевдомрії?
- не знаю. ніколи не думав про це. не бачу логічного обґрунтування стимуляції власного процесу поглинання кисня.
- забагато НЕ. спробуй, це не складно
- хммм, ну що ж мабуть я першим хочу просратися на Марсе та спалити ляльковий театр, мабуть і все.
- і знову ж таки "мабуть" та невпевненість у голосі. ти ніколи не досягнеш цього. такі як ти і помирають у трусах з сердечком, до останнього сигналу у корі головного мозку не викидаючи цього бруду зі своєї голови.

пройшов новий рік, нажравшись алівє з тазіків та вижравши купу алкоголю народ почав ходить в госці один до одного, щоб подоїдати та подопивати всі залишки)))

Соціальна реклама,
От сиджу зараз і згадую нашу соціальну рекламу, складається таке враження що її роблять якісь гуманоїди з юпітера! Може для них авжеж такі доводи і доволі переконливі а от мене особисто дратують. Ну згадайте лише такі шедеври як „бульбашки щастя”, „мама чому я урод”, реклами захисту прав користувача, компанію боротьби з корупцією. Ну невже хтось дійсно має надію що після ролика в котрому жінка у формі ДАІ б”є себе по руці „ковбасою” і каже щось на кшталт „треба вдягнути гумовий виріб” дійсно донесе до підлітків що треба користуватися контрацепцією? А може весь цей бред вигадують раби сценаристи котрих годують лише кокаїном, або взагалі за воду працюють...

Бачив
Стояв на трамвайній зупинці. Чую по заду щось типу: „ДА! Я его люблю” пауза, далі „І хулі тут харошего?”. Слова ці належали девучке років так 15 – 16 на вигляд, доволі красива фігурка, пляшка оболоні у руці та сигарета в зубах, здається лм (хз не приглядався) з нею був приблизно такий самий мальчег. І як же мені в той день пощастило, вони присіли на лавочку біля котрої я курив і я почув трагічну історію.

„Так ти понімаеш я его действітельно люблю, ми уже встречаемся 6 месяцев душа в душу. І тут он мне заявляет что у него, блять, есть Катя. Но она малая і он, сука, её не любіт! Но не хочете ей сделать больно. Хочеш познакомлю вас? Ебать, канешно хочу. І прікінь он прі мне её целовал обнімал, а я рядом сідела, піздец! А я его люблю.” „піздец” тіки но і вимовив її вірний товарищ, посягнувши всю глибину її трагедії. Але Левочка не унімалась і продовжувала ізливати свій стан активно приправляючи сльозами.

„я б ту суку задушила! Єто ж надо больно он ей боится сделать. Но я ж не могу прийти і сказать вибірай! Я или она, иначе кина не будет, так блять ШЕСТЬ месяцев встречалісь, всьо харошо біло і тут єта глядь малолетняя нарісовалась”

як би не хотів я дослухати найтрагічнішу історію у світі, але приїхав мій трамвай і довелося пхатися у місто з гарним настроем на весь день.

Станція алкогольна

Різноманітні шматки слів, у шаховому порядку. Все навколо має блакитний відтінок. Крах загального світогляду призводить до винищування уяви. Хтось поруч просить сигарету. Даю - „благодарствую” – „труїсь на здоров’я!”. Дим має смак бананів, або персиків, не знаю точно бо нічого з цього вже давно не їв.

Човни набиті рабами,
Раби набиті рибою,
Риба була смажена,
Шкода що не сира,
І вже давно померла

Світ перевертається, та кружить перед очима. Приємно тепло у шлунку нагадує про веселку...

Станція бігу.

Думки наче ковтки холодного зеленого чаю з листям щавлю, так само безглузді і не потрібні. Треба тікати від них! ... СОРОМНО ... хочеться виправитись і стати іншим, перетворити власну систему на компіляцію інших особистостей, подобатися всім та одночасно бути сволотою. Гра у нове життя затягує назавжди, тепер мене не існує.

Полювання на чортів, у заповіднику Рая.
Єгеря у білих хатах, плачуть золотими сльозами
Ліцензія закінчилась пів роки тому,
не треба більше розмов.
лише дайте відпустку

скільки треба всього побачить щоб стати собою, або чимось іншим. Скільки треба поглинути інформації заради елементарних висновків або самореалізації?

Станція крихт

Все навколо перестає бути чимось особливим. Розпадаючись на маленькі частинки. Я тепер не оцінюю людей або їхні дії як окремий об’єкт, процес. Індивідуальність складеться з маленьких пелюстків скомбінувавши котрі можна створити новітній інформаційний потік. Здається цинізм бере гору над здоровим глуздом. Повітря тепер тепле, нарешті!

Станція особлива

Якісь дивні люди навколо, постійно твердять що вони І Н Ш І , постійно обґрунтовуючи свої слова кайфом. „Ми несемо людям щастя, даруємо їм свободу від самих себе, і нічого поганого нема в тому що це веде до тяжких наслідків, все одно логічний кінець один” – „а їм це треба?” – „ТАК. Але багато з них самі про це не знають, тому іноді ми самі приводимо їх до цього. Хочеш спробувати?” – „ні, мені подобається бути рабом самого себе”.

Станція кінцева.

Здається логічним кінцем має бути руйнування особистого інформаційного поля, порушення інтимності у світогляді та надягання нової маски. Дякую простору.

Вертаючись додому о п”ятій ранку по дощу і темряві, я якось зустрів Бога.
- привіт Вертере.
- І тобі привіт.
- Що нового?
- В принципі нічого інноваційного, тобі хіба не знати?
- Та в курсі Я. Просто так спитав, щоб ти сам задумався.

от у америці я розумію вибори, ви тільки уважно вчитайтесь в те що пропонують кандидати: злосний геній невідомого походження Барак Обама пропонує американцям бесмертя за рахунок дослідження стволових клітин, дешеве та головне надійне джерело ядерної енергії. Джон Маккейн найбільший фанат зоряних війн у америці пропонує своему електорату виховання високих моральних цінностей у підростаючого покоління та тотальне домінування американців у космосі з подальшим розвитком там власної інфраструктури. А що рідні мої у нас? Друга регіональна мова, контрактна армія, один закон для всіх(вверх оригінальності), примушення ублюдків бути чесними, зробити Україну центром європи. От і робіть тепер висновки, але бажано самотужки...

іноді просто уявляеш отак от себе на морі, і думаеш "О нарешті ВІДПУСТКА" а тут хур тобі і dzvonit начальство з кийова, тупо тому шо ти переспав з його донькою) і тут то ти розуміеш шо все це було прекрасно хоча і по п"яні. але ж робота є роббота( і доводеться їхать у засилання у якесь йобане село заради того шоб зробити тупу статтю про писанки (котрі я доречі ненавиджу) але при цьому розуміючи шо скоро моя стара робота знадобиться усім, "і можна буде продати себе за гарні гроші" але доведеться все одно працювати на керівництво, і бути хфайним хлопчиною)
З.І. а от хуй я комусь продамся, це вже принцип, працюємо тіко на одних, хоч і соромно)

зміни? у кому? зміни вони доволі прості, іноді хочеться бачити старих друзів, іноді просто напитися... а зараз все стало кращим, принаймі так кажуть. і все таки АЛКОГОЛЬ врятує всесвіт))

Іноді автор змінює сюжетну лінію, як правило це робиться для того щоб здивувавати читача, виділитися серед інших авторів, або щоб просто повийобуватись (як в даному випадку). Можна зустріти різні прояви цього „літературного дива”, наприклад: зворотній потік подій, розривання лінії, різноманітний розвиток подій або декілька варіантні кінцівки, шматування її на маленькі шматочки, а вже потім принесення цього салату в жертву читачу. Як сильно прогресують літери ...

( Read more... )